Експортна пастка
З огляду на специфічні та нестабільні умови аграрного ринку як усередині країни, так і на світових майданчиках, надія на сам лише експорт може себе не виправдати, а внутрішній ринок має свої межі насичення.
З іншого боку, експортуючи зернові, Україна, по суті, продає лише сировину майже з мінімальною доданою вартістю. Ситуація складається так само, як і в іншій ключовій для економіки експортоорієнтованій галузі — металургії. За кордон ідуть сировина й напівфабрикати низького ступеня переробки, вершки дістаються власникам високих технологій, а вітчизняним селянам залишається скаржитися на низьку ліквідність ринку.
Технології високі та глибокі
До початку XXI століття глибока переробка зерна як галузь АПК вийшла в лідери за інвестиціями та впровадженням інновацій. На сьогодні процеси глибокої переробки зерна дозволяють отримувати близько 14 видів продукції: від глютена до технічного етанолу, від кормового лізину до глюкозно-фруктозного сиропу, які отримують своє застосування не лише у традиційній харчовій промисловості, а й у фармацевтичній, текстильній галузях і навіть парфумерії. Реалізація такої продукції здатна приносити прибуток вдесятеро більший, ніж продаж зерна на експорт.
Найбільш затребуваним продуктом є саме глютен (клейковина) — окремий вид еластичних білків, що містяться у пшениці. Що вищі вміст та якість клейковини, то вищий товарний клас пшениці, вища її харчова цінність, краща якість виробленого борошна та хлібної продукції.
Глибока переробка зерна приносить вдесятеро більший прибуток, ніж експорт
В Україні, через низку обставин, склалася тенденція до зниження товарної якості зерна та зменшення вмісту в ньому білка. Вироблюване з такого зерна борошно має знижені хлібопекарські властивості та ускладнює випуск високоякісної продукції. Підвищити якість можна за допомогою додавання глютена. Крім того, глютен як консервант набув широкого застосування у збагаченні готових сухих сніданків, йогуртах тривалого зберігання, пельменях, біфштексах, заморожених продуктах, призначених для подальшого смаження, сирах, крабовому м’ясі, штучній риб’ячій ікрі, плавлених сирах, рибних томатних консервах, шоколаді та жувальній гумці.
Попри всі переваги впровадження технологій глибокої переробки зерна в цілому та виробництва глютена зокрема, Україна до 2012 року не мала жодного підприємства такого профілю, залишаючись на 100% залежною від експорту з Росії та Китаю. Гонитва за швидким, але низьким прибутком від експорту пшениці зіграла злий жарт.
При цьому обсяги українського ринку споживання глютена збільшилися з 450 т у 2005 році до 970 т у 2011-му. А потенційна місткість цього ринку, на думку аналітиків, становить до 40 тис. т на рік.
