Про розвиток сільських територій і не тільки. (З олівцем над Концепцією розвитку сільських територій прийняту розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 995-р)

Про розвиток сільських територій і не тільки. (З олівцем над Концепцією розвитку сільських територій прийняту розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 995-р) 


 Ми отримали черговий «концептуальний документ» загального характеру, який не може бути реалізований і який відверто входить у суперечність із раніше прийнятими, більш детальними та фінансово забезпеченими стратегічними документами.

Не зрозуміло, яким чином відбувається погодження та ухвалення таких документів, які містять у своєму тілі внутрішні суперечності та алогізми.

Оскільки ці два документи: Державна стратегія регіонального розвитку 2020 та Концепція розвитку сільських територій затверджена є урядовими документами. уряду варто було б визначитись: політика розвитку сільських територій є самостійною політикою чи складовою державної регіональної політики?

Від цього залежить не тільки способи її формування та реалізації, але й розподіл повноважень між ЦОВВ та способи фінансування заходів такої політики, її моніторингу та корегування.

На мій погляд поява Концепції свідчить, що координації секторальних політик, які впливають на розвиток регіонів та територій на жаль в Україні поки що так і не створено, не зважаючи на наявність всього необхідного законодавчого забезпечення.

http://www.csi.org.ua/?p=5856

Глибока переробка зерна

Експортна пастка

З огляду на специфічні та нестабільні умови аграрного ринку як усередині країни, так і на світових майданчиках, надія на сам лише експорт може себе не виправдати, а внутрішній ринок має свої межі насичення.

З іншого боку, експортуючи зернові, Україна, по суті, продає лише сировину майже з мінімальною доданою вартістю. Ситуація складається так само, як і в іншій ключовій для економіки експортоорієнтованій галузі — металургії. За кордон ідуть сировина й напівфабрикати низького ступеня переробки, вершки дістаються власникам високих технологій, а вітчизняним селянам залишається скаржитися на низьку ліквідність ринку.

Технології високі та глибокі

До початку XXI століття глибока переробка зерна як галузь АПК вийшла в лідери за інвестиціями та впровадженням інновацій. На сьогодні процеси глибокої переробки зерна дозволяють отримувати близько 14 видів продукції: від глютена до технічного етанолу, від кормового лізину до глюкозно-фруктозного сиропу, які отримують своє застосування не лише у традиційній харчовій промисловості, а й у фармацевтичній, текстильній галузях і навіть парфумерії. Реалізація такої продукції здатна приносити прибуток вдесятеро більший, ніж продаж зерна на експорт.

Найбільш затребуваним продуктом є саме глютен (клейковина) — окремий вид еластичних білків, що містяться у пшениці. Що вищі вміст та якість клейковини, то вищий товарний клас пшениці, вища її харчова цінність, краща якість виробленого борошна та хлібної продукції.

Глибока переробка зерна приносить вдесятеро більший прибуток, ніж експорт

В Україні, через низку обставин, склалася тенденція до зниження товарної якості зерна та зменшення вмісту в ньому білка. Вироблюване з такого зерна борошно має знижені хлібопекарські властивості та ускладнює випуск високоякісної продукції. Підвищити якість можна за допомогою додавання глютена. Крім того, глютен як консервант набув широкого застосування у збагаченні готових сухих сніданків, йогуртах тривалого зберігання, пельменях, біфштексах, заморожених продуктах, призначених для подальшого смаження, сирах, крабовому м’ясі, штучній риб’ячій ікрі, плавлених сирах, рибних томатних консервах, шоколаді та жувальній гумці.

Попри всі переваги впровадження технологій глибокої переробки зерна в цілому та виробництва глютена зокрема, Україна до 2012 року не мала жодного підприємства такого профілю, залишаючись на 100% залежною від експорту з Росії та Китаю. Гонитва за швидким, але низьким прибутком від експорту пшениці зіграла злий жарт.

При цьому обсяги українського ринку споживання глютена збільшилися з 450 т у 2005 році до 970 т у 2011-му. А потенційна місткість цього ринку, на думку аналітиків, становить до 40 тис. т на рік.

Курс “Мистецтво жити в громаді”

   Ставлення до такого явища, як громада, в сучасному українському житті неоднозначне. Стереотипним є розуміння  громади як пережитку минулого, коли люди були скуті звичаєм кругової поруки. За сучасним законодавством України, громади визначаються формально як населення певної території. Громад в їх звичайному і нормальному розумінні, як об’єднань активних громадян, що спілкуються між собою, вирішуючи важливі питання місцевого життя, в  нашій країні існує надзвичайно мало. Соціального досвіду життя в громаді більшість громадян України не має. Зараз украй необхідно змінити стан речей, відродити місцеві громади  і повернути їм їхню вирішальну роль у повсякденному житті. Виконати це нелегке завдання можна зокрема ведучи просвітницьку роботу серед дорослих та дітей.

Курс “Мистецтво жити в громаді” розрахований на 17 занять, адресований учням 7-9 класів середньої школи і може бути використаний  як навчальний або факультативний курс а також як матеріал для позакласної  виховної роботи. Мета курсу – надати учнівській молоді можливість через навчання та безпосередню практику  набути досвід соціальної активності, яка призводить до демократичних змін у житті місцевої  громади. Заняття даного курсу спрямовані на формування у школярів навичок громадянської компетентності та правової культури. Кожне заняття є окремою завершеною по тематиці і змісту частиною курсу. Однак всі заняття єднають наскрізні ключові ідеї:

-         Людина завжди є членом великої чи малої громади;

-         Мистецтво жити в громаді є засобом формування і розвитку громадянського суспільства  – особа – громада – громадянське суспільство;

-         Поєднання юридичного і морального аспекту у вирішенні питань місцевої громади;

-         В основу кожного заняття покладено практичну діяльність;

-         Кожне заняття може стати початком проекту громадянської дії.

Усі види розумової і практичної діяльності, передбаченої програмою курсу, спрямовані  на вироблення продуктивного співробітництва між молоддю, батьками, зацікавленими громадянами  та представниками місцевого самоврядування, на широке інтегрування молоді у життя місцевої громади. 

Матеріали за посиланням

http://www.novadoba.org.ua/sites/default/files/living_in_community.pdf

edu.helsinki.org.ua/files/docs/1326823868.doc

Сільське населення України страждає від великого агробізнесу – європейське дослідження

Мешканці українських сіл зустрічаються з численними екологічними проблемами, зумовленими швидким розвитком промислових тваринницьких підприємств. На українських селян тиснуть, якщо вони виступають проти розширення таких виробництв на свої землі. Про це йдеться у щойно оприлюднених звіті мережі СС Bankwatch Network, та дослідженні голландської організації SOMO, представники яких у травні 2015 року відвідали Україну з дослідницькою місією.

Під час дослідницької поїздки до України європейські фахівці разом з представниками громадськості відвідали околиці Вінницької птахофабрики, власник якої отримав кредити на розвиток бізнесу від європейських інституцій, і наближені до неї села. Впродовж візиту учасники місії поспілкувалися з більш ніж сотнею місцевих мешканців. Селяни заявили дослідникам, що на них тиснуть аби підписати договори оренди для будівництва комплексів вирощування курчат, адже птахофабрика планує розширення. Адже місцеві мешканці проти, щоб біля їх осель будували великі промислові об’єкти.

«Вінницька птахофабрика Миронівського хлібопродукту вже є однією з найбільших птахофабрик Європи. До 2018 року вона планує вдвічі збільшити виробництво та виробляти близько 400 000 тон курятини на рік. Це неймовірні масштаби виробництва для України. Для місцевого населення це може принести величезну кількість відходів, забруднення ґрунтів, води, повітря. Подальше розширення птахофабрики неможливе без врахування думки місцевих громад», – пояснює експерт Національного екологічного центру України з охорони навколишнього природного середовища Наталія Коломієць, яка супроводжувала європейських колег.

Центр дослідження транснаціональних корпорацій (SOMO) своєю чергою дослідив, звідки українські аграрні компанії беруть гроші на розширення виробництва. За попередніми даними, Миронівський хлібопродукт (МХП) отримав більше ніж півмільярда доларів кредиту від Європейських фінансових інституцій та Світового Банку. У цих організаціях запевняють, що їх інвестиції допомагають підвищувати стандарти агробізнесу в Україні. Проте у SOMO впевнені, що подальша підтримка великих проектів збільшить негативний вплив на довкілля.

«Підхід ЄС та інвестиційних банків до економічного розвитку України слугує іншим інтересам, ніж інтереси місцевого населення, – говорить Тім Штайнвег, старший науковий співробітник SOMO, –приклад МХП показує, що існують межі для розширення підприємств промислового тваринництва до того, як вони почнуть впливати на місцевих жителів».

Починаючи з 2009 р. для розвитку українського агросектору Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація та Європейський інвестиційний банк разом надали Україні позик на 1,4 мільярди доларів. Ці позики найбільше допомогли індустріальним аграрним корпораціям.

«Фінансові установи, які вважають Україну ключовим гравцем на продовольчому ринку, а проекти на кшталт МХП – важливими для економічного відновлення країни, повинні приділяти першорядну увагу прозорості та підзвітності цих проектів і участі у них громад. Не можна допустити зосередження контролю над землею в руках обраних гравців», – говорить Фіданка Бачева-МакГрат, координатор CEE Bankwatch Network.

 На бізнес-форумі у Лондоні Європейський банк реконструкції та розвитку розгляне можливість подальшого кредитування українських аграрних холдингів.

Дослідження:

Bankwatch’s report “Black Earth: Agribusiness in Ukraine and the Marginalisation of Rural Communities”: http://bankwatch.org/publications/black-earth

SOMO’s report “Chicken Run: The Business Strategies and Adverse Impacts of Poultry Producer MHP in Ukraine”: http://www.somo.nl/publications-en/Publication_4228?set_language=en

За матеріалами;

http://www.prostir.ua/?news=silske-naselennya-ukrajiny-strazhdaje-vid-velykoho-ahrobiznesu-jevropejske-doslidzhennya

Биопластик из глицерина - новая «зеленая» альтернатива пластику

Биопластик из глицерина - новая «зеленая» альтернатива пластику.Отходы пластмассы на данный момент являются одной из основных экологических проблем людей. Большая часть разновидностей пластика не могут разлогаться, они распадаются на еще более мелкие частицы, при этом оставаясь полимером и загрязняя окружающее пространство.

Правда, на данный момент уже есть перспективные альтернативы - это так называемые биоразлагаемые полимеры, и наиболее известными из них является PLA-пластик (пластик, выполненный из полимолочной кислоты), который применяется для выполнения одноразовых стаканчиков и упаковки.

По некоторым оценкам, спрос на подобный PLA-пластик постоянно увеличивается и к 2020 году может быть примерно одной мегатонны ежегодно. Для удовлетворения увеличивающегося спроса на данный вид пластика специалисты из Высшей технической школы Цюриха (ETH) создали новый экологичный процесс получения значительного объема полимолочной кислоты из глицерина, который считается побочным продуктом во время производства биодизеля.

На данный момент времени полимолочную кислоту приобретают путем ферментации сахарозы, которая имеется в растениях. Новая методика выполнения данного вещества из глицерина разрешает не только повысить выработку PLA, но и значительно снизить производственные отходы, таким образом понизить нагрузку на окружающее пространство. Так как глицерин, приобретаемый в виде побочного продукта в производстве биотоплива 1-го поколения, имеет примеси золы и этанола, по этой причине он не подходит для применения в фармацевтической или химической промышленности. Более того, его теплоотдача во время горения является очень низкой, что не разрешает применять его в виде топлива. В большей части случаев, глицерин отправляют на дополнительное очищение и потом либо сбрасывают в сточную воду, или отправляют на корм для скота (что также является спорным решением касательно безопасности и влияния на животных).

В новейшей технологии глицерин для начала ферметативно преобразуют в дигидроксиацетон, а после выполнения обработки - в полимолочную кислоту, при помощи гетерогенного катализатора, также который был создан в ETH. Данный катализатор имеет большую реакционную способность и имеет длительный срок эксплуатации. Он состоит из микропористого цеолита, его структура разрешает значительно ускорить химические реакции.

Как заверяют исследователи, новейшая технология обеспечивает понижение общей эмиссии углекислого газа на тридцать процентов, в сравнении с процессом полного брожения. Более того, за счет понижения общей стоимости изготовления PLA при помощи глицерина, изготовители могут увеличить собственную прибыль.